Дуже багато з нас вважають морозиво кращим смаколиком літа, проте далеко не всі знають, як і коли з'явився цей десерт. Історія морозива — це тема спору багатьох сучасних істориків і вчених.
У цій статті ми розставимо всі крапки над «і» та розповімо, де ж воно насправді з'явилося і кого варто дякувати за цей солодку страву.
- Історія походження морозива: перші згадки
- Історія назви морозива ескімо
- Історія походження морозива в Київській Русі
- Масове виробництво морозива в СРСР
- Чому морозиво так полюбилося мільйонам?
Історія походження морозива: перші згадки
Перший прообраз морозива був придуманий в Китаї. Правдиво невідомо, скільки тисяч років нараховує історія морозива: 4 або 5 тисяч.
Імператор Танг, що правив в той час, погано переносив спеку. Він наказав своїм слугам придумати страву, яка б охолоджувала в жарку пору дня. Тоді кондитери запропонували правителю новинку: солодкі нарізані фрукти (лічі, мандарин, янмей) змішані зі звичайним снігом. Цей десерт став улюбленим смаколиком імператора і сотні років зберігався в секреті.
Вперше рецепт фруктового льоду був згаданий в китайській книзі пісень «Ши-цзин». Вважається, що коригував книгу не хто інший, як сам Конфуцій.
Історія виникнення морозива в Ізраїлі почалася в першому тисячолітті до н.е. Цар Соломон по праву заслужив славу мудрого правителя. Перетираючи й охолоджуючи свіжі фрукти, він намагався зберегти їх корисність, як можна довше. Так в Ізраїлі з'явився прототип фруктового шербета.
Існує безліч легенд про історію появи морозива в стародавньої Македонії. Як саме рецепт морозива потрапив до арабів і персів, ніхто не знає. Є згадки, що Олександр Македонський дуже любив сніговий десерт. Для цього раби приносили чистий сніг прямо з гір, а кухарі посипали його охолодженими фруктами — так готували тодішній шербет.
У 3 столітті до н.е. рецепт морозива був відомий і в стародавньому Єгипті.
Основоположник сучасної медицини, Гіппократ, ще в ті часи використовував заморожений лід як ліки. Він вважав, що охолоджений десерт активізує життєвий потенціал організму.
Але максимальну популярність історія розвитку морозива отримала в першому столітті н.е. За наказом римського імператора і полководця Нерона, фруктові соки та морси подавали до столу кожен день.
Рецепт приготування тодішнього морозива був схожий на рецепт, винайдений в інших країнах — сніг з льодовиків Альп змішувався з фруктами або ягодами. Сніг з гір зносився в спеціальні підвали, схожі на льоху. Там він скочувався і накривався повстю для кращого збереження.
Історія відкриття морозива отримала новий виток в 1295 році. Відомий письменник і мандрівник Марко Поло підглянув, як в Китаї змішують фрукти зі снігом, і вирішив продати рецепт італійським кондитерам. Але це було більше схоже на шербет. Місцеві кондитери удосконалили рецепт і додали до складу молоко. З цього моменту морозиво стало улюбленим десертом вельмож в Італії.
Кілька сотень років італійці тримали рецепт в секреті. Однак про нього все-таки дізналися в інших країнах, таких як Франція, Іспанія, Німеччина. Сталося це, коли італійка, Катерина Медічі вийшла заміж за французького царя Генріха II.
Завдяки своїй любові до морозива і шербета вона пропонувала ласощі всім гостям. А ось внучка Катерини Медичі, Генрієтта Марія, завжди возила з собою особистого кондитера. У 1649 році під Францією Жерар Тірсен відкрив світові рецепт ванільного десерту з молока і вершків, яке назвали «неаполітанське морозиво».
Історію створення морозива в 17 столітті легко простежити за згадками простих жителів. У той час десерт почали продавати прямо на вулицях.
З 1686 р. і до сьогодні в Парижі особливою популярністю користується кафе «Прокоп». У їхньому асортименті більше ніж 80 сортів морозива! Свого часу там побували Віктор Гюго, Жан-Жак Руссо, Оноре Де Бальзак.
У 1676 році кожен кулінар міг вступити в першу у світі Асоціацію незалежних виробників морозива. Популярність десерту облетіла весь світ, і незабаром делікатес з'явився в США. В кінці 17 ст. в Чикаго і Нью-Йорку з'явився перший завод з виробництва фруктового льоду.
У 1843 році Ненсі Джонсон, мешканка Америки, винайшла ручний міксер для морозива. У місткість для змішування накладалися ягоди або фрукти, а по периметру — лід і сіль. Винахід вона не запатентувала і в 1851 році зовсім інша людина, Джейкоб Фассл, першим запустив комерційну лінію з виготовлення морозива по розробці Ненсі Джонсон.
З того часу по всьому світу були винайдені механічні машини для змішування й охолодження морозива. З винаходом промислової морозильної камери в 1902 р. виробництво морозива вийшло на новий рівень.
Історія назви морозива ескімо
Десерт зі смішною назвою «ескімо» з'явився в Америці. У 1921 господар маленької кондитерської, Крістіан Нельсон, зауважив, що діти дуже люблять морозиво і шоколад. Він довго думав, як з'єднати ці два ласощі. Він покрив пломбір тонким шаром шоколаду і став називати його улюбленим десертом ескімосів. Надалі він запатентував новий продукт, як «Ескімо-пай», або «Пиріжок ескімосів», що в народі скоротили до простого «ескімо».
Цікаво, що морозиво на паличці також було придумано в Америці. У 1905 році 11-річний хлопчик Френк Епперсон забув на вулиці стакан газованої води з дерев'яною ложечкою. Вночі на вулиці був мороз, а вранці хлопчик виявив, що ложка замерзла в склянці разом з водою. Хлопчик спеціально став заморожувати содову, залишаючи там ложечку для зручності. Патент на заморожений лід на паличці Френк подав тільки в 1923 році й назвав винахід «Попсікл».
В Америці також придумали їстівні вафельні стаканчики, які так люблять діти. Як завжди, ідея виникла випадково, коли у продавця закінчилися паперові тарілочки. Він загорнув морозиво в гарячу вафлю, яку продавав торговець по сусідству. Ця ідея сподобалася покупцям, і незабаром вафельний ріжок стали виготовляти у всьому світі.
Історія походження морозива в Київській Русі
Морозиво знали й любили ще за часів Київської Русі. Особливе місце відводили ласощам з подрібненого замороженого молока або вершків. Адже це і є прототип сучасного морозива пломбір! Багато хто вважає, що історія морозива пломбір пішла саме від слов'ян. Через те, що згадка рецепта вперше зустрічається на території Київської Русі. Хоча офіційно його придумали французи, назвавши ласощі на честь містечка Плобьер ле Бєєм.
Пізніше з молочної стружки робили масу, що нагадує густу сметану, куди додавали різні інгредієнти. Так, на Масляну крім млинців до столу подавали десерт із замороженого сиру, сметани та цукру. Масу збивали до пишної піни, додавали родзинки, горішки, насіння. Потім надавали химерні форми у вигляді півників або зайчиків. Ласощі залишали на морозі і їли холодним.
Відтоді існує дві категорії морозива:
- молочне морозиво;
- фруктовий шербет (сучасний — сорбет).
Для шербетів використовуються лише вода, фрукти, цукор і різні наповнювачі. В рецепті морозива пломбір — молочні продукти (молоко, вершки), цукор і добавки: шоколад, горіхи або фрукти. Натуральне морозиво легко приготувати в домашніх умовах, комбінуючи інгредієнти на свій смак. Вивчивши прості рецепти домашнього морозива, ви зможете приготувати ідеальний десерт для себе та своїх близьких!
Масове виробництво морозива в СРСР
Історія виробництва морозива в промислових масштабах в СРСР починається лише після 1930 року. Анастас Мікоян, народний комісар внутрішньої та зовнішньої торгівлі СРСР, сприяв запуску лінії морозива для мас. Для цього було закуплено обладнання з США, вивірені рецепти та розроблений дизайн упаковування.
Фабрики з виготовлення прохолодного десерту спочатку відкрилися в Москві та Ленінграді. Перший завод, який виробляв морозиво в Україні, був відкритий в 1940 році в Києві та Харкові. У крамницях його продавали багатьох видів — пломбір, крем-брюле, морозиво з фруктами та шоколадом.
У меню кафе і ресторанів подавали морозиво, виготовлене за більш вишуканими рецептами — з сиропом, варенням або навіть з шампанським і мараскіно (різновид лікеру).
Радянське морозиво було одним з улюблених за кордоном, хоч упакування було не яскраве. Продукт виготовляли за найжорсткішими стандартами якості у світі — ГОСТу 117-41. У складі не використовували консервантів і штучних підсолоджувачів.
Однак в 1970-х роках в СРСР почалася проблема з продуктами для виготовлення морозива. Почалися перебої з виробництвом цукру, вершкового масла та інших молочних продуктів. Сироп «агар-агар» виробники намагалися замінити борошном і крохмалем, а замість вершкового масла класти рослинне. Зміни були не на краще, і радянське морозиво поступово стало втрачати свої позиції на міжнародному ринку.
Чому морозиво так полюбилося мільйонам?
Звичайно, головна заслуга популярності морозива — це незвичайний смак родом з дитинства. Всі пам'ятають те відчуття радості та безтурботності, яке навіює солодкий молочний смак. Воістину, це найкращі ліки проти поганого настрою.
Холодні ласощі мають безліч переваг, за що морозиво поважають і люблять у всьому світі.
- Ще з часів Гіппократа відомо, що морозиво є відмінною профілактикою від захворювань горла. Таким чином організм вчиться сприймати холодну їжу і перепади температур.
- Молочні продукти в складі морозива корисні дорослим і дітям. Вони містять безліч вітамінів групи А, В, D і E. Також молоко багате мінеральними речовинами — калієм, магнієм, фосфором і залізом. В 1 пачці морозива (100 г) міститься 20-30% добової норми кальцію. Цей мінерал зміцнює кістки та бере участь в інтенсивному спалюванні жиру.
- А ще морозиво допомагає нам відчувати себе щасливими. Коли ми пробуємо морозиво, мозок виробляє ендорфіни та серотонін — гормони щастя.
- Морозиво легко насичує організм, надовго тамуючи почуття голоду. Воно цілком підійде для перекусу між прийманням їжі. Для порівняння, в 0,5 літра солодкої газованої води міститься стільки ж калорій, скільки в вершковому морозиві. Однак, після вживання напою почуття голоду не пропадає.
Історія морозива знає більше ніж 100 видів цього десерту. В азійських країнах досі більш популярні шербети на основі фруктового соку. У Таїланді знають, як зробити смажене морозиво. В Україні більше люблять молочне морозиво — пломбір, ескімо або вершкове. Кожен вибирає ласощі на свій смак. А яке морозиво ви вибираєте найчастіше?
Порада: Вибираючи прохолодний десерт, подивіться, скільки добавок є в складі: бажано, щоб в морозиві не використовувалося штучних підсолоджувачів і стабілізаторів.
